Лист, який несе моє ім’я, переживе мене. Що таке людське існування, якщо листок паперу переживе це? Нотатник, пожовклий та помережаний кількома нарисами, розписаний піснями, забутою мелодрамою. Згадки у листах, альбомах та книгах. Папір… Схований в музеях та історичних архівах.
Всесвіт зароджується з однієї частинки, з одного нового штриху, тремтіння, імпульсу. Йозеф Гайдн, Гектор Берліоз, Йоганс Брамс, Шуберт, Моцарт, Бетховен, Ріхард Вагнер, Антон Брукнер, Чайковський, лише кілька імен із незліченного переліку, які сплітаються в традицію, а також ті, які позбавлені спокою, сповнені надій та страху, і яких найменше серед нас. Ті, що шукають добра і часто живуть протиріччями.
Ті, яких любить життя, як ми всі любимо його перед смертю, як кожне створіння; так і вони, покинувши цей світ через біль наситившись любов’ю, позбавившись сумнівів, гірко розчиняючись у втіленні.
Мить перед вічністю, в якій ми найпалкіше любимо життя.
Як і все прекрасне та важливе, саме ці вирішальні моменти поглинають неважливе. Остання мить, що розмежовує кожен відрізок буття, наче в калейдоскопі показує чисту підйомів та висоти й глибини падінь. Все ж таки ви, уже так давно так далеко, і у всі часи як нині. Вам час розсіявся з усього числа знайдених. Думаючи про все це зараз, розуміємо, що ваша смерть – це більше, ніж просто смерть.
Рукописи тлумачили: Крістіна Кельті, Надія Тоненька.
Переклад з німецької: Крістіна Кельті, Надія Тоненька
0 Comments:
Следующее Предыдущее Главная страница