Гектор Берліоз
Критик, що наводить страх, бібліотекар консерваторії в Парижі і член академії, батько сучасної академічної музики. Музика – це образотворче мистецтво. Це був його лейтмотив, над яким він працював 3 роки до своєї смерті. В одному листі до свого друга він пише, що витримає, якщо візьме досить важкий опіум з землі. Останній рік він творить хворіючи. Обличчя худне, ховаються дві гострі зморшки навколо вуст. Гектор Берліоз. Його страждання через хвору гортань день в день змучує його важкою невралгією. Одного дня в Монако, він блює, обливаючись кров’ю, їдучи, ніхто не звертає уваги. Маленький безлюдний провулок. Якщо би його помітили, то скільки би йому треба було часу, щоб прийти до тями. Він приходить до тями через чверть години та підводиться на ноги. Він, похитуючись, йде через провулки та сади, в його останні години він читає томи Шекспіра та Гегеля у своєму паризькому помешканні.
8 березня о пів на першу він відкладає книгу та засинає. Саме в цю мить в кімнату вривається Геберт, тримаючи в руці газету, щоб повідомити другу про найбільший успіх в Москві. «Троянці», публіка торжествувала. Його ім’я: - Єдиний крик! Але Геберт прийшов з цією новиною занадто пізно. Його поважне обличчя вже нічого не тривожить. Ця новина вічності…Чому перед людьми так гірко відкриваються двері, щоб заснути?
Рукописи тлумачили: Крістіна Кельті, Надія Тоненька.
Переклад з німецької: Крістіна Кельті, Надія Тоненька
0 Comments:
Следующее Предыдущее Главная страница