Погляньте, тут лежить бездиханний! О Боже, для чого ж був він народжений і для чого він виріс? Питання без відповіді, згаснувши у вирі повному звучань та симфоній, перетворившись у меланхолію, якою Чайковський жив. Блаженство та звільнення від пут було джерелом його творчості: граціозний, опосередкований, як сувора гора, так його характеризують. Після театральної вистави він іде з кількома друзями в ресторан і п’є стакан некип’яченої невської води після їжі, незважаючи на те, що в Санкт-Петербурзі панує холера. Не так, як зазвичай - мінеральну воду. Чому? Через забудькуватість? Розсіяність? Через перевтому? Чи стоїть за цим певний намір? Також на ці останні питання про життя Чайковського буде відповідь. Навіть якщо він мав страх суспільного невдоволення, світ все одно дорікав йому у більш важкому. Він був занадто багатогранним як людина. І це було цьому причиною? Чи помітив він, що його творча сила згасала? Чи заволодів ним надлишок життєвої енергії вже настільки, що йому здавався кінець вже близьким. Пив він смерть – воду, випиту у хвилюванні? Чи був його дух вже на межі двох світів?
Вранці 2 листопада він поскаржився на сильну нудоту та на біль у шлунку. Він залишається вдома і відмучується з кількома листами. Після обіду його стан погіршується. Його брат Модест викликає лікаря.
Петро Ілліч корчиться від болі. «Вже дає про себе знати смерть», - каже він своєму брату. Опівночі його тілом заволоділи нестерпні болі і Чайковський запитує: «Це хіба не холера?»
Лікар заперечує правду, щоб не бентежити його дарма. Коли Чайковський бачить такі приготування, які він бачив перед смертю матері, він стогне: “Але це ж холера!”
5 листопада він починає марити. Священик біля нього. В агонії він часто кличе Надію Філаретовну фон Мек, жінку, яка доленосно змінила його життя.
Троє лікарів стоять біля його ліжка. Час від часу несвідомий оговтується і ніби він дивиться на рідних, які також зібралися біля нього. В ранкову годину він заплющує очі.
Посмішка залишається на його обличчі наче він зловив марево ніжного сну. Сон великої російської душі Петра Ілліча Чайковського.
Рукописи тлумачили: Крістіна Кельті, Надія Тоненька.
Переклад з німецької: Крістіна Кельті, Надія Тоненька.
0 Comments:
Следующее Предыдущее Главная страница