Франц Шуберт
Найскромніший і в той самий час найсерйозніший серед усіх, той, хто людство разом із невичерпним багатством, ощасливлений, він задовольняється яблуком та прецлем на сніданок, чашкою кави із парою сухих булочок на вечерю. Друзі допомагають в тому, в чому можуть. Часто він підкрадається до своєї мачухи. «Тепер, пані мамо, дозвольте мені трохи поспостерігати, можливо знайду в Ваших панчохах пару двадцяток, які зможете мені дарувати, аби я міг сьогодні гарно провести післяобідні години». Доходи від випадкових концертів мають покрити зобов’язання. Оскільки питання будуть адресовані Бетховену, який в могилі, Шуберт доводить його честь. Ленан та Раймонд, залишаючись непоміченим, він крокує до знаних людей Відня, до вільно розташованої сторони гробу. Після поховання він зустрічається з Морісом фон Швіндом, з декількома друзями в готелі, який є частиною замку. Там він раптово підіймає келишок: «За того, кого ми зараз поховали, а за другим келихом він каже: «І за того, хто буде тут наступним». І кинув келихом в стіну. Скоро після того він починає хворіти, залишаючись при своїх думках та розумі. І якось інакше звучать ці пісні, цей романс, який наспівав їм інакше. Наспіви, що в дивному куті творіння, приходять, щоб дарувати світло, це було так, наче бути у виборі кладовища. Їх не розуміють, та Шуберт суперечить у відповідь посміхаючись:
- Ви змінюєтесь, їх скоро зрозуміють…І тоді вони вам подобатимуться. 11 листопада він зачиняється у своїй кімнатці і дуже скоро потрапляє в полон безсилля. Біда, він твердими кроками прогулюється від ліжка до крісла та назад. Він ще корегує друкований лист власної зимової подорожі та читає вечорами індіанські історії Джеймса Фенімора Купера. 16 листопада він постає перед консиліумом лікарів через стійку нервову лихоманку. Це чимось нагадує тиф. Друзі відвідують його, як і завжди. 17 він починає марити, хоче піднятися з ліжка, але здатний вистояти, лише доклавши зусиль. – Ти, що мене чекає? - він шепоче своєму братові Фердінанду на вухо, потім він протирає очі і каже: – Ні, ні, ні.
Лікар підходить до його ліжка, що коло стіни: -«Отже, тут мій кінець».
19 листопада 1828 після полудня о третій годині помирає Франц Шуберт на 31 році життя. Його поховали в національному одязі самітника, хрест у складених руках. Його спадок склав пожитки та старі ноти, і в цілому складав 63 гульдени та хрест, справи, заради якої він залишив світу творіння мистецтва розміром 39 перев’язаних листків. Розлетілися б неопубліковані рукописи, скарби, які лише після десятиріч мало-помалу відкривалися, класифікувалися, набували урочистості. Наявних капіталів заледве вистачало, щоб сплатити необхідні термінові виплати. Три могильні пагорби віддалені від поховання Бетховена, він спочивав після своєї смерті кам’яною огорожею кладовища.
Франц Шуберт…Сусід вічного…В житті, як у смерті.
Рукописи тлумачили: Крістіна Кельті, Надія Тоненька.
Переклад з німецької: Крістіна Кельті